Початок 1990-х, Душанбе. Молодий філолог, працівник Академії наук, пристрасно закохується в дівчину з таджицької патріархальної родини — дочку не останньої людини в Таджикистані. Передчуття швидкої громадянської війни спонукає її батька погодитися на шлюб, але з деякими умовами. Щасливі молодята від’їжджають до Москви, а головний герой у останній момент отримує від свого друга несподіваний подарунок — книжку, точніше, рукопис про царя Дариана. Щастя тривало недовго, і в хвилину найчорнішого відчаю герой згадує про подарунок. Історія вельми поневірянь царя Дариана та історія переписувача Афанасія Патріна накладаються на історію головного героя — три сюжетні лінії, розділені століттями, раптом сплітаються, перетворюючись на дивовижне поліфонічне полотно. «Цар Дариан» — роман про те, що в усі епохи люди відчувають одне й те саме, мріють про одне й те саме. Це роман про відчай і втіху, про пошук і знаходження, про час, який справді здатен лікувати.