Петров був прекрасною людиною, чудовим хірургом і дивовижним, рідкісним ловеласом, поруч із яким самотні жінки розквітали й від якого мріяли народити дитину. От і народжували. А діти, що підросли, час від часу приїжджали подивитися на рідного батька. Яка сумна й соромна ситуація… Або — як подивитися? Може, й не так уже погано, що на землі людина людині не лише брат, а ще й син чи дочка Петрова?