Коли в моєму домі пролунав його голос, я вирішила, що мені здалося: моєму чоловікові загрожує той самий хлопець, якого я колись залишила — на наполягання батьків... Але він став іншим до невпізнання. І зовнішність, і душа змінилися. У його погляді більше немає любові — лише дивний, не природний вогонь. Тепер він має намір забрати мене, щоб змусити мого чоловіка віддати йому загадковий Камінь.
Він жорстокий, владний і безпринципний — зовсім не той, кого я пам’ятала. Та й чи людина він узагалі? Жовті очі, звірячий рик і кігті, що висуваються, дають зрозуміти: ні.
Але мені все одно. Я йому нічого не винна! Нехай спершу поверне мені мою дочку...
Нашу дочку.