Питай у будь-якого малюка: «Хто найчарівніший, найкрасивіший, найрозумніший і в міру пухкенький чоловік у самому розквіті сил?» — і він, не замислюючись, відповість: «Та це ж Карлсон!» — і буде абсолютно правий. Цього товстенького смішного чоловічка з моторчиком і пропелером на спині знають і люблять діти всього світу. Та як його не любити, адже в нього непосидючий характер: він завжди веселий, сповнений вигадок і фантазій! Його кредо: «Треба, щоб було весело й смішно, бо я не граюся, якщо не весело». З цим важко не погодитися.
«Карлсон, який живе на даху» — чудова казка шведської письменниці Астрід Ліндґрен. Прочитавши її, діти дізнаються й обов’язково подружаться з Карлсоном — «чоловіком у самому розквіті сил». Смішний, веселий, який обожнює добрі витівки, він найбільше за все любить варення та бешкетування! Карлсон стає найвірнішим другом Малюка, а разом із ним юного читача чекають різні пригоди: лазіння по дахах, запобігання великій крадіжці, приборкання злої домовчині — фрекен Бок.
Казки, які люблять діти й дорослі, з численних прохань читачів у цьому виданні друкуються в класичному перекладі Л. Лугінної.
«Карлсон, який живе на даху, знову прилетів!» — пустощі тривають! Бо бешкетник Карлсон знову прилетів! То він грає у привида, то влаштовує гармидер, то до самозабуття «спускає» фрекен Бок — тягнучи в неї з-під носа свіжоспечені плюшки. І все ж, попри всі витівки, він «наймиліший і найдобріший у світі» — так він і говорить про себе.
А ще він — живе диво казки чудової шведської письменниці Астрід Ліндґрен!
«Карлсон, який живе на даху, знову пустує» — заключна частина трилогії про маленького хлопчика та його найкращого друга.
Ви коли-небудь літали уві сні? Звісно ж, але тільки уві сні! А ось бешкетник і хвалько Карлсон, який живе на даху, може літати, коли захоче. Досить йому натиснути кнопку на животі — і на спині закрутиться пропелер — і він уже летить до відкритого вікна, щоб зустрітися з найкращим другом Малюком. З Карлсоном не буває нудно: він знає все на світі, з ним можна пустувати скільки завгодно, а потім втішити дорослих словами: «Пустяки! Таке житейське діло».