Роман Пепеляєв холоднокровно розстріляв дев’ятьох у самому центрі міста — просто тому, що збожеволів. Але що далі заходить розслідування, то більше запитань. Чому після бойні, вчиненої на виду в натовпу, він не виявляє взагалі жодних почуттів — ні тріумфу, ні провини, ні порожнечі? Звідки це крижане байдуже ставлення до власної долі, якщо навіть у психіатричній клініці він продовжує кидатися на людей? І чому його лють спалахує лише при вигляді молодих людей певного типу зовнішності?
Катя та полковник Гущин, який не схильний вірити ні в містицизм, ні в «чисту силу», починають помічати в подіях щось лякаюче необґрунтоване. І, схоже, для цих підозр є серйозні причини…