Усвідомлюючи, наскільки гострою стала ця тема сьогодні, і чому наш вік нерідко називають століттям тривожності, Самір Чопра переконливо показує: тривожність закладена в людській природі, а її цілковита відсутність радше була б відхиленням, аніж нормою. Багато мислителів — від Будди й К’єркегора до Ніцше, Фройда та Гайдеггера — бачили в тривозі неминучий відгук на сам факт існування: жити означає тривожитися. Спираючись на соціальні теорії та повсякденні реалії, автор розбирає, як матеріальні обставини посилюють тривожність, але наголошує: ні гроші, ні вплив, ні технологічний прогрес не здатні остаточно позбавити від неї. Поєднуючи щирий, особистий виклад власного досвіду з науковими знаннями, дослідник показує, як філософський погляд на тривогу допомагає налагодити з нею стосунки, навчитися співіснувати з нею й навіть перетворити її на союзника.