Третій не зайвий

Усе почалося як гра. Збуджуюча, хвилююча, така, що розганяє кров. Мені подобалося, як він дивиться, коли мій хлопець обіймає мене й цілує. Я тішилася його небайдужістю в ті моменти — і лише коли він зайшов до нашої спальні, зрозуміла, що я зайшла надто далеко.

Щойно за Тьомою зачиняються двері, я натягую ковдру до підборіддя й безуспішно намагаюся вдихнути. Кисень випалює все живе в грудях.

— Не очікував від тебе, — лунає тихий низький голос справа.

Я змушую себе повернути голову туди й натрапляю поглядом на плаский живіт. Натягнувши джинси, Філіп застібає ширінку.

— Я теж… від тебе, — видавлюю перше, що спадає на думку.

Що б я зараз не сказала, це не змінить того, що відтепер я для нього більше не існую.