Врятувала пораненого бродягу з вулиці? Тримайся, мужнійся і доглядай хворого до повного одужання. Як? Виявляється, він — п’ятий спадкоємець імператора Сивольда? Припустімо. А мені яка різниця? Я йому допомагала безкорисливо, вислухала б подяку й відпустила б собі геть зі спокійною душею.
Агов, у нього серце не на місці? Врятований нав’язує своє товариство й просить вирушити разом із ним до столиці?
Тоді вибачте: трактир і прийомна дочка вимагають до себе занадто багато уваги, тож я змушена відмовити. Відмову не приймають? Але це ж нахабство! Як можна так егоїстично відповідати на доброту? Кажете — любов? А не брешете?…