Точка після не можна

Вона забрала до себе двадцятирічного юнака, ровесника, з обмеженими інтелектуальними можливостями, але збереженою чутливістю та здатністю вчитися—бо вона пообіцяла померлій подрузі. Просто щоб його не віддали в інтернат. А потім сталося неможливе. Той, кого суспільство назавжди записало в категорію «не таких», виявився її найголовнішим почуттям. Жахливим. Забороненим. Але справжнім.

Їхню історію засудили б усі, якби дізналися. Але поки місто мовчить, у їхньому домі народжується щось більше, ніж любов,— вибір між людяністю та мораллю.

«Точка після не можна» — роман, який неможливо читати рівно. Він провокує, викликає відторгнення й співчуття одночасно. Це не історія про кохання. Це історія про межі.

І про те, що справжні—завжди всередині нас.

Вас нудитиме, ви будете плакати, ви захочете сперечатися з автором, але не зможете закрити книгу. Бо якщо ви дочитаєте її,— точка всередині вас уже поставлена.

Точка після не можна.

Обкладинку створив автор.