Чи можна розчинити пережите в плинному дні так, щоб воно назавжди затрималося в минулому часі? Як жити далі, знову переживаючи й знову шукаючи те, що не вдалося збагнути та прийняти в тому, що вже сталося? Герой повісті «Точка відліку» не ставить собі цих питань. Він просто навчився жити між минулим і теперішнім. Тільки от — чи надовго?