Олег Зайончковський називають одним із найоригінальніших сучасних російських прозаїків. Його романи «Петрович», «Сергеєв і містечко», «Щастя можливе», «Загул» увійшли до шорт-листів престижних літературних премій: «Російський Букер», «Велика книга» та «Національний бестселер».
Герой роману «Тимошина проза» — офісний службовець із вичерпаними шансами на кар’єрний ріст. Його пристрасть — література: він хоче стати письменником. Саме це займає всі його думки, і ще він сподівається зустріти «жінку своєї мрії». І зустрічає. Але роман із нею якось не складається, так само як і роман із літературою. Невже це чергове повернення до святої російської теми «маленької людини»? Чи не пародія це, часом?