Тімей. Коментарі А. Ф. Лосєва

Однією з сильних сторін об’єктивного ідеалізму Платона була діалектика ідей у «Софісті» та «Парменіді». Але Платон не був би античним філософом, якби обмежувався лише абстрактною діалектикою ідей.

І для Платона, і для всієї античної філософії єдино конкретним і абсолютним буттям був космос — видимий, чутний і взагалі чуттєво сприйманий, тобто насамперед небо з його рівномірним рухом видимих сузір’їв і нерівномірним рухом планет. Уже в «Теететі» діалектика ідей ставить перед собою конкретні пізнавальні цілі, і цю гносеологію, якої об’єктивний ідеалізм Платона дуже потребував, ми повинні вважати великим досягненням. Свою діалектику ідей Платон не раз доводив і до моральної сфери, а також до соціально-політичних конструкцій, як це ми добре знаємо з «Держави». «Філеб» також робить великий внесок у концепцію Платона, наповнюючи вчення про ідеї значним психологічним та естетичним змістом. І все ж жоден із цих діалогів, якщо не брати до уваги окремі натяки у «Федрі», «Федоні», «Державі» та в інших місцях, не ставив проблему космосу в її систематичному вигляді.