Феєрки Зінаїди Міркіної написані і для дітей, і для дорослих.
Тисячі років людей хвилює питання: чому у світі, створеному Любов’ю, так багато зла? І в казці це питання ставиться з усією дитячою серйозністю. Якщо «усе добре, усе дуже-дуже добре», як говорить скрипка Білого Зайця, то чому ж вовки терзають свою здобич? Це питання хвилювало Зінаїду Олександрівну ще тоді, коли вона сама була дівчинкою. І поступово, від казки до казки, виростає відповідь: усе добре, якщо головне в нас — не ми самі, а щось вище в нас, якщо ми зникаємо перед цим вищим, що проростає в нас, якщо воно нам дорожче за щастя в звичайному розумінні слова і навіть самої життя на клаптику простору й часу. Тема всіх казок — вихід до цілісного й вічного…