Тихі омути

«… Після фільму “Забута мелодія для флейти” наші з Емілем шляхи розійшлися. Майже вісім років ми не працювали разом. Причому ми розійшлися не через якийсь конфлікт чи сварку. Ми, мабуть, розійшлися через те, що наші творчі інтереси перестали збігатися. До речі, я запропонував Емілю взяти участь у роботі над «Небесами обетованими», але цей матеріал його не зацікавив. Еміль відмовився. У відповідь він пропонував мені свої проєкти, але вони також не зацікавили мене. Однак це ніяк не вплинуло на наші особисті стосунки. А коли восени 1997 року мені спала на думку сюжет нового комедійного фільму про кохання, я одразу подумав: це треба вигадувати й писати разом з Емілем. Еміль погодився з радістю, і ми стали писати «Тихі омуты» (Тихі глибини). Обоє хвилювалися, як піде наша робота після такої довгої паузи. Але, здавалося, розлуки не було — ніби ми лише вчора закінчили свою останню роботу. Майже пів року ми працювали над сценарієм, зробили кілька варіантів. У квітні 1998 року сценарій був готовий. …»