— Мені терміново потрібен секретар. Я вивчив ваше резюме—ви мені підходите ідеально,— каже Каманін тоном, який не терпить заперечень.
— Але я не секретарка! Я—економіст!
Моє обурення не має меж.
— Я не подаватиму каву на підносі як офіціантка—я не для цього навчалася в МДІМО шість років—ледь не подохла! А у вас, щоб, до вас у черга з типових секретарш кілометр вибудується…
— А мені черга з типових якраз не потрібна!— незворушно заперечує Каманін.
— Мені потрібна саме така, як ви—нетипова секретарка.
— Чому?
— Розумієте, у чому справа, Люба… м-м-м… Михайлівна, в мене ревнива наречена. Може, це звучить по-дурному, але я не хочу давати їй ані єдиного приводу для ревнощів.
***
Коли я прийшла влаштовуватися на роботу, я не очікувала, що потраплю в секретарки до генерального, і що мій бос—красень Андрій Каманін—виявиться моїм першим коханням.
Одного разу ми провели разом ніч любові. Але зараз він не впізнає мене, готується до весілля й навіть не здогадується, що в нього є син.