Тепло рідних степів

САГА ПРО ЧОТИРИ ПОКОЛІННЯ ОДНІЄЇ РОДИНИ В КАЗАХСТАНІ ВІД АВТОРА «БІЛИХ СтЕПІВ», ЛАУРЕАТА ПРЕМІЇ ГУБЕРНАТОРА ХМАО.

Чотири покоління. Одну пам’ять. Вічний степ…

Алма-Ата, 1937 рік.
Забіра — дочка міністра юстиції Казахстану, живе у світі шкільних концертів і безтурботної юності.
Але арешт батька однієї ночі перетворює її на вигнанку.
Разом із чоловіком вона тікає на Урал, де на родину чекають бідність, війна, голод. Та крізь страждання проростає нове життя: дочка Забіри стає художницею, а онучка Заліна дізнається про репресованого прадіда й легендарних предків — і повертається до рідних степів Казахстану, де все починалося.

Сага про пам’ять, яку не зламати репресіями, і про корені, сильніші за будь-які бурі.
_________________________________________________________________________________
«Після прочитання роману „„Степи в цвіту““ у вухах не затихає клич домбри, мелодії кураю, і вітер ніби продовжує нести подих рідної землі, де степ розкривається як безмежний світ, що формує характер і душу людини». — Заки Алібаєв, доцент БДПУ ім. М. Акмулли, директор Національного літературного музею Республіки Башкортостан
_________________________________________________________________________________
Схоже на «Тихий Дон» Шолохова, «Ентомологію для слабонервних» Качура, «Білі степи» Шайхулова.
Настрій: сімейна сага про репресії та історичну пам’ять в атмосфері казахських степів і Уралу.