Ця жінка мені ніхто — не сестра, не родичка. Але вона народилася в той самий день, що й я, носить моє ім’я. І схожа — відрізнити неможливо! Не треба бути сім п’ядей у чолі, щоб зрозуміти: вона вирішила приміряти на себе моє життя… Коли терпінню прийшов кінець, я спробувала сховатися в іншому місті. Але це не допомогло. Вкраденої зовнішності виявилося замало: вона вирішила привласнити й найдорогоцінніше — любов! Я була впевнена: цей кошмар переслідуватиме мене все життя… Але ось Світлану Старостіну жорстоко вбито. А я… я, яка колись намагалася всіма силами позбутися її — ні до чого не причетна. Та тепер, коли ненависний двійник мертвий, сенсом мого життя стало знайти вбивцю, покарати — і почати життя з чистого аркуша…