Маршал Жуков. Його ім’я назавжди вписане в історію ХХ століття. У цій книзі Віктора Суворова ви побачите портрет зовсім іншого Жукова. Можливо, за кількістю пролитої крові та шлейфом особисто винесених смертних вироків за спиною в певні роки Жуков навіть перевершує Сталіна. З’ясувалося, що керівники Радянського Союзу — усі без винятку — це банда кримінальних злочинців і негідників. Якщо ж зійти з недосяжних кремлівських висот і придивитися до скромних героїв, на яких мав рівнятися народ, то й тут героїзм тьмяніє.
Причини популярності Жукова в Німеччині, у Франції, у Британії, США зрозумілі: втомленому обивателю приємно читати визнання в тому, що росіяни дурніші за всіх на світі. Жуковська підробка гладить національне самолюбство і німця, й американця, й британця, й француза: росіяни самі визнають свою неповноцінність!
І хай не обманюються українці, татари, євреї, грузини чи вірмени. Коли говорять про росіян, усіх нас мають на увазі. За посередництва Жукова Георгія Костянтиновича, «маршала перемоги», усі ми — нижча раса. А німці — вища. Ніхто з лідерів сучасної Росії не приховує, що книга Жукова — ідеологічна диверсія. То чому ж вони вихваляють Жукова та його, вибачте за вислів, «мемуари»? Ось чому: злочин століття зірвався, «визволення» Європи, Азії та Африки не відбулося, однак сліди підготовки видно неозброєним оком. Щоб запобігти викриттю, комуністи розпускають (доволі успішно) небилиці про «неготовність». Комуністи оголосили всьому світу, що наш народ узагалі ні на що не здатний: не маючи двадцятикратної чисельної переваги й абсолютної якісної переваги, російський солдат воювати не здатний.