«Я пройшлася по власному самолюбству самого Варанова!» — сестра, яка була на межі істерики, ткнула в нього пальцем. «І ти теж. Так, ти теж».
— Не розумію тебе.
— А що мене розуміти? Пам’ятаєш наш спір?
Коли Тессі пробіг холод по хребту, у роті раптом пересохло.
— Пам’ятаю.
Як же не пам’ятати. Тесса повелася, як ідіотка мала. Іва приїхала навідати батьків і взяла її із собою. Наче між іншим, вона вскольз сказала, що Тесса не зможе намалювати копію однієї картини.
Тесса взяла й намалювала.
Навіть потім приїхала до Іви й особисто вручила, задоволена результатом. Тоді вона не звернула уваги, як Іва довго захоплено охала й ахала.
— Я продала Варанові твоє полотно. Як оригінал…
***
Їй не обіцяли довге й щасливе життя. Навпаки — їй назвали мало не точну дату смерті.
Двадцять років тому шаманка, голосно сміючись, кинула в темряву: «Немає в краї людини, здатної боротися з духами, що в’ють над цією дівкою. Але якщо прийде злий чоловік…»
❅───✧❅✦❅✧───❅
Історія сина в книзі «Право на нас».