Театральний роз'їзд після вистави нової комедії

«Я вирвався, ніби з омуту! Ось нарешті й крики та рукоплескання! Весь театр гримить!.. Ось і слава! Боже, як би забило назад тому на сім, на вісім років моє серце, як би стрепенулося все в мені! Але то було давно. Тоді я був молодий, сміливомисний, як юнак. Від Бога — промисел, що не дав мені скуштувати ранніх захоплень і хвальби! Тепер… Але розумний холод літ умудрить хоч кого. Зрештою довідаєшся, що рукоплескання ще не багато що значать і ладні послужити нагородою всьому: чи актор осягне всю таємницю душі й серця людини, чи танцюрист досягне вміння виводити вензелі ногами, чи фокусник — усім їм гримить рукоплескання!..»