Театральний роз'їзд після вистави нової комедії

«Я вирвався, наче з омуту! Ось нарешті — крики й рукоплескання! Увесь театр гримить!.. Ось і слава!

Боже, як би ж билося назад тому років сім-вісім, моє серце, як би все в мені стрепенулося! Але то було давно. Тоді я був молодий, зухвало-думний, як хлопчина. Щасливий промисел, який не дав мені спізнати смак ранніх захватів і хвал! Тепер…

Та розумний холод літ мудрує бодай кого. Ти нарешті дізнаєшся, що рукоплескання ще не так вже й багато важать і готові служити нагородою для усього: чи постигне актор всю таїну душі й серця людини, чи танцюрист досягне вміння виводити вензелі ногами, чи фокусник — а їм усім гуде рукоплескання!..»