Танська новела—отримала свою назву від часу правління династії Тан (618—907), коли вона виникла й сформувалася. Насамперед це майстерно розказана історія зі своєрідною експозицією. Розповідачі, бажаючи розважити читача кумедними витівками своїх героїв і зворушити його сумною історією нещасного кохання, водночас не забувають повчальними настановами «мудрих і досконалих» людей. Героями танських новел зазвичай стають закохані, які поєднуються, переживши безліч незвичайних пригод і нещасть.
Культурна спадщина китайського народу велика й багатогранна. Однією з її складових є література, історія якої сягає в глиб більш ніж на два з половиною тисячоліття. Танський період в історії китайської літератури ознаменувався появою короткої оповіді—«танської новели». Вони поширювалися серед народу у вигляді народних переказів і пісень, а теми багатьох новел (переважно любовних) лягли в основу драм XIII–XVI століть. Танські новелістики вписали багато яскравих сторінок у скарбницю літератури свого великого народу.