Ця книга ґрунтується на спогадах німецьких танкістів, які воювали в славетній 2-й Танковій групі Гудеріана. У цьому виданні зібрані свідчення тих, хто під командуванням «Schnelle Heinz» («Прудкого Гейнца») здійснив Бліцкриг, брав участь у ключових «Kesselschlacht» (битвах на оточення) 1941 року, закривши Мінський, Смоленський, Київський і Брянський котли — але так і не дістався до Кремля. На відміну від «неймовірно нудних, як сукно кольору фельдграу» мемуарів самого Гудеріана, «читати спогади простих солдатів і офіцерів його танкової групи набагато цікавіше й повчальніше. Фельдфебель чи лейтенант розкажуть такі деталі, які не видно з висоти генеральської величі». І в багатьох випадках ці описи промовистіші за армійські зведення, адже коли молодий лейтенант каже, що від його роти залишилося лише семеро людей, то чи варто вірити переможним фанфарам?.. Як билися, як перемагали й як вмирали німецькі танкісти? Завдяки кому 2-га Танкова група мчала від тріумфу до тріумфу — аж поки не наштовхнулася на камінь, і німецький Бліцкриг не розбився об російську оборону під Москвою? З чиєї вини панцерваффе так і не дійшли до Кремля? Чому їхній переможний марш на Схід обернувся крахом і першою серйозною поразкою Вермахту, що стала початком кінця?