Минуло понад 60 років від дня народження Тетяни Горбуліної — авторки багатьох чудових віршів, оповідань і романів.
Тетяни вже чотирнадцять років немає серед нас — трагічний випадок обірвав її життя. Вона народилася в місті Боровичі Новгородської області, а в Курськ переїхала на початку 70-х років минулого століття. Працювала в різних проектних організаціях «Курсксельстрой», «Облкоммунпроект», в управлінні автодоріг… Справа була творча, але далека від літератури. Та в Тетяни проявилася пристрасть, потреба висловлювати свої почуття словами.
Перші поетичні рядки побачили світ у газеті «Молода гвардія», перше оповідання було опубліковане у 1984 році в альманасі «Літературна Росія». Того ж часу вона стала учасницею Всесоюзної наради молодих письменників, після чого романи й повісті публікувалися в журналах «Спутник», «Підйом», «Наш сучасник», «Північ»…
Найкраще, мабуть, творчість Тетяни Горбуліної охарактеризував відомий курський журналіст Олександр Процоров. «Якби вона лишилася… на поетичній ниві, то, безумовно, виросла б у великого лірика. Але її зовсім ще смішні роки швидко схилили Тетяну до “жорсткої прози”. І писати вона почала одразу, без звичного учнівського розгону. І одразу отримала визнання не когось там, а самого Євгена Носова, який завжди відгукувався про творчість Тетяни Горбуліної з щирим захопленням. В одній розмові Євген Іванович дав таку характеристику: “Атомне письмо!”
Ось такий відгук. Краще, як кажуть, і не скажеш. Саме час взяти будь-який твір Тетяни Горбуліної: «Коло», «Одне життя», «Що він відповість», «Хлопчик із лисенятком наприкінці жовтня», «Прощаємось живими», «Вулиця Комунарка», «Танго для дружини письменника» — і перечитати. Не пошкодуєте.