«Ви коли-небудь любили, Розо?» — летить несподіване питання, і серце стискається в грудях.
«На жаль…»
«Чому ви так говорите?»
«Бо це кохання принесло мені лише одні розчарування».
— Воно було без відповіді?
— Справа не в цьому.
— А в чому ж?
— Коли ми любимо людину, нам властиво підносити її. Ми стаємо сліпими й готові сперечатися з будь-ким, хто скаже щось погане про неї. Але коли стається так, що на поверхню спливає правда, і ти опиняєшся в жорстокій реальності — це б’є надто боляче.
Продовження роману «Танець колючок троянд»