Таких фантастів у світі майже й не знайдеш, хто створив би власні світи. Автори, в яких дракони плюються вогнем, а лицарі у відповідь стріляють плазмою з бластерів; де принцеси володіють карате, а воїтельниці — крихкі й чарівні; де панує знаменитий станіславський «Не вірю!», — їх зараз море. А щоб із завмиранням серця стежити за парочкою невеличких героїв, яким під силу врятувати цілі королівства й країни, твердо знати, що Волкодав — це передусім ім’я могутнього варвара, а вже потім порода собак — таких творців майже немає. Михайло Успенський зумів створити саме такий світ. Це «Багатоборство» — край дрімучих лісів, відважних богатирів і прекрасних дів. Світ, де можна зустріти великого підземного Ідрик-Змія або за бажанням зіграти в карти з Водяним. Де казковий хлопчик Жихарка, той самий, кого намагалася з’їсти зла відьма, уже виріс — і тепер його всі кличуть Жихарем. І ось приходится Жихарю-богатирю через випадкову князівську немилість вирушати в далеку й небезпечну путь. На нього чекає багато боїв і випробувань, які треба витримати. Але ж для цього є і молодецька відвага, і богатирська сила. А головне — вірні друзі. Роман написаний у 1995 році й уже вважається класикою слов’янського фентезі.