"Я ніколи не забуду його голосу, сповненого пафосу, його душераздираючого “Що робити?” Він тільки-но відкрив усе страждання світу й більше не міг його витримувати; він розривав із життєвим спокоєм своєї сімейної долі та з гордістю, яку давало йому мистецтво".
(Ромен Роллан)
Трактат створювався по гарячих слідах важливої громадської події — московського перепису — і на основі особистого досвіду письменника, який брав у ньому участь. Вражений побаченою соціальною несправедливістю в фактах і холодним, «байдужим спогляданням» багатими нещасть бідного люду, Толстой поставив перед суспільством прокляте питання російської літератури й публіцистики: «Так що ж нам робити?»; і прагнув дати на нього відповідь.
Зокрема, щоб дізнатися думку економістів про його погляди на роль грошей у сучасному суспільстві, Толстой запросив знайомих професорів Московського університету. Один із них — Чупров — писав: “Зрозумій же, що за дивовижна здатність думки, що за природна сила живе в мозку цієї людини! Своїм розумом, самотужки, не маючи уявлення про економічну науку, пройти всі її еволюції аж до XVIII століття й підвести їй саме той підсумок, який тоді був історично підведений! Це нечувано! Це надприродна голова! Це розумовий чудовий феномен!”.
Незважаючи на те, що трактат «Так що ж нам робити?» був заборонений до публікації (як і цілий ряд інших робіт автора), його погляди ставали дедалі відомішими, і в багатьох викликали живий інтерес.
“Звернення Толстого вдарило в серця й сильно сколихнуло москвичів. Навіть люди, які власне стояли осторонь від гущі життя, люди чисто кабінетного складу, люди більш або менш далекі від злоби дня — і ті хвилювалися й раптом захотіли щось робити, раптом відчули потребу щось зробити”.
(А. С. Пругавін)