Так було

«На площі здіймалася велетенська чорна вежа — з масивними фортифікаційними мурами та рідкісними вузькими вікнами-«бойницями». Колись її звели для себе лицарі-розбійники, але вони давно зникли, і вежа стала наполовину тюрмою для небезпечних і важливих злочинців, а наполовину — житлом. З кожним століттям до неї додавали нові споруди, прибудовуючи їх до товстої стіни й одна до одної; так, крок за кроком, вона перетворилася на ціле містечко на скелі — з безладним лісом труб, башточок і гострих дахів. І коли на заході зеленувато яснішало небо, а в вікнах то високо, то низько спалахували вогники, чорна громада набувала дивних, фантастичних обрисів, і чомусь здавалося, ніби біля її підніжжя не звичайна бруківка, а море — солоне, безмежний океан…»