Так буває в житті слідчого: чим ґрунтовніше занурюєшся в складну справу, тим більше знаходиш схожості між собою та жертвою. Можливо, тому ця історія й не дається Лені: у вбитій Жанні вона бачить себе — ті самі вагання й сором’язливість у стосунках із коханим, та сама кришталево чесна позиція, страх осуду, залежність від чужої думки. Їхні батьки були в минулому надто тісно пов’язані — тож, може, саме тому бездоганна Лена з прокуратури й свята Жанна, дочка тіньового воротило, здаються майже сестрами?..