… Раптом я побачила, як мій чоловік підхопив на руки дитину — рожевощокого світловолосого хлопчика приблизно трьох-чотирьох років. Через прочинене вікно машини до мене долинув дитячий голос:
— Тату!..
Він звертався до мого чоловіка.
Моє життя здавалося мені цілком щасливим — улюблена справа, люблячий чоловік. Все псувало лише одне: багато років мені ніяк не вдавалося завагітніти.
Я вважала себе безплідною — рівно до того моменту, як опинилася в ліжку з першим-ліпшим чоловіком, відчайдушно бажаючи таким чином помститися чоловікові за зраду, і… завагітніла.
Але як це взагалі можливо? І які ще таємниці ховає той, кого я любила?..