Тайфуни з лагідними іменами

Болгарська розвідка встановила, що під час поїздки до Мюнхена інженер Карадьов зустрічався з невстановленою особою, після чого дозволяв собі робити дорогі покупки.

Під час допиту Карадьов зізнався, що в нього був контакт з емігрантом Андрієм Горановим, який колись був досить відомим софійським комерсантом. Горанов цікавився переважно відомостями економічного характеру. Болгарська розвідка вирішила негайно підіслати до нього свою людину з рекомендаційним листом від Карадьова. Однак під час зустрічі з'ясувалося, що по-перше, Горанов не виявив особливого інтересу до «цілком надійної і гідної довіри людини», а по-друге, він зовсім не Горанов, хоча на табличці будинку, де він живе в Берні, й написане це прізвище. Особистість Псевдо-Горанова дедалі більше цікавить болгарських розвідників. До Швейцарії вирішено відрядити Еміля Боєва. Однак на самому початку операції він залишається без напарника, який потрапив (випадково чи?) в автокатастрофу. І Емілю Боєву знову доводиться покладатися лише на власні сили.