Їхнє кохання десь загубили на півдорозі. Його розтоптали, знецінили, пережили — але чи його забули?
Усе навколо твердить, що час лікує, а минуле має залишитися в минулому. Ранене серце загоїться. Душа зростеться. І знов захочеться жити.
Але у Вів’єн своя думка з цього приводу. Як найкращий науковий співробітник, вона точно знає: від кохання ліків не існує.
Отже, замість смирення спалахне бій.
Вів’єн уже готова. Вона боротиметься за своє кохання. За своїми правилами. Своїм нетрадиційним способом.
Вона докладе максимум зусиль, щоб у грудях знову забило так само, як рік тому.
Вів’єн впевнена у своїх силах. Тому на майбутню дружню поїздку до озера разом із багажем вона прихоплює свою інноваційну винахідку.