Та, що подарувала життя

Щоб розлучити нас, її батько побив мене мало не до смерті. Його люди завантажили моє майже бездиханне тіло на борт корабля, що пливе в Азію. Мені пощастило — я вижила. Окрепла. Повернулася.

Тепер у мене своя імперія.

Чого я зовсім не очікував — знову побачити її. Своє хворе кохання, яке досі не можу забути.

Вона стояла біля воріт мого маєтку, дивилася в камеру й тримала за руку дитину.

— Допоможи нам, — прошепотіли її тріснуті губи.

— Допоможу, — я вже знав, що зроблю з нею. І вона знала. Розуміла.

Але щось пішло не так.

Її дитина… Катя. Хто її батько? Це питання-наріжник, яке не дає мені спокою.