— Відійди від мене, — зашипіла я, дивлячись у горіння ненавистю очі.
— І що ти мені зробиш? — оскалився Арс, складаючи руки на могутніх грудях. — Ти тут ще ніхто. Але знаєш, я, так і бути, допоможу тобі.
— Я не потребую допомоги, — відповіла я й підвела підборіддя.
— Ну тоді збирайся, — хмикнув він. — Та й можеш не прикриватися. Тебе скоро побачать усі гості, та ще й у всій красі. Шест посеред холу для тебе приготували.
Я завмерла від шоку, а руки сковав спазм.
Я потрапила в пекло, але тільки не знала, що в короля є ще й син. І хто з них страшніший — покаже лише час, якого в мене й не залишилося.