«Знав би виграш — жив би в Сочі». Ех, якби повернути мої роки! Тоді, з цим-то моїм нинішнім розумом я б більше не наробила помилок. Але одне — думати про це, а інше — опинитися в місці, схожому на стару Англію, прокинутися в тілі юної особи, отримати з головою набік мати, яка хоче позбавити їх маленьку сім’ю останнього, що лишилося. І що тепер? А що ще? Розгрібати, люба! Бо там, де вони вчилися, ми викладали!