Після того як снаряд влучив у танк, я перенеслася у світ магії, де править нечисть і нежить. Чому переселилася лише душа в чуже тіло й залишилися всі мої знання з минулого життя — питання не до мене.
У новому світі з самого дитинства я поводилася не так, як однолітки, намагаючись осягнути знання та запам’ятати руни. Та й сама поява на світ стала незвичною. Однак волею богів і завдяки добрим людям — я вижила. Настав час вирушити на пошуки свого місця у великому світі.
Коли тобі щойно виповнилося сімнадцять — не страшний навіть чорт, не кажучи вже про монстрів, що ховаються на підземних рівнях. Маючи пару склянок із зіллями мани й відновлення, старий меч і ще власноруч виготовлений арбалет, я покинула місце, де росла. Діявши необачно, напевно перетворилася б на ходячого мерця або скелета. Кожен крок треба робити обережно: не гнатися за журавлем у небі — пробивати собі дорогу кров’ю і потом. Ким стати і що робити? Шляхів багато, але, як не дивно, особливого вибору немає…