Ще вчора я була Машею Семеновою, як мовиться, просто Марією, а вже сьогодні княжна Софія В’яземська — спадкоємиця чималого статку. Дівчина знатна, симпатична, та тільки пустушка. Магії — нуль, здоров’я слабке, характер не видно навіть у зачатковому стані. Одним словом, ганьба роду В’яземських, недостойна чаклунки, яку імператор прочить мені в чоловіки. Але я — не княжна, і терпіти образи не буду. Повернуся додому за будь-яку ціну!
Головне, поки шукатиму дорогу назад, зберігати з чоловіком дистанцію. У теорії простіше простого, а на практиці… втім, не нам практика. Якось треба пояснити це Андрію… і впоратися зі своїм непокірним серцем.