Доба в аулі Біюк-Дорте

«...Повідомлення про страшну битву на Альмі по-справжньому й до глибини душі потрясло його (читач уже, звісно, переконався, що Муратов — людина добра). І тоді ні сльози милої Лізи, яка обіймала його, цілувала руки й благала залишитися, ні солодка, чуттєва звичка до її губ, плечей, рук, до шереху її одягу — словом, до всього того, що ще зовсім недавно було йому чужим і манило своєю недосяжністю (адже вони були одружені лише півтора року!), ні заняття агрономією, ні оранжерея, ні диван — ніщо не змогло його втримати.
І ось він — ополченець!..»