Подружжя Орлових

…Майже кожної суботи, перед всеношною, з двох підвальних вікон старого, закопченого будинку купця Петуннікова в подвір’я — тісне, завалене всіляким мотлохом і заставлене дерев’яними, перекошеними від часу прибудовами, — виривалися люті жіночі крики:

– Стій! Стій, пропійце, дияволе! – низьке контральто надривалося.
– Пусти! – у відповідь лунало чоловіче тенор.
– Не пущу тебе, звірюго!
– Вр-риш! Пустиш!
– Хоч убий — не пущу!
– Ти? Вр-реш, єретичко!
– Батюшки! Убив… ба-атусю!
– Пу-устиш!