В основі російської історії лежить знаменита легенда про покликання варягів-іноземців для керування нашою землею, адже «земля наша велика й багата, але ладу в ній немає». Як це характерно для фатальної неспроможності й небажання російського народу самому влаштовувати порядок на своїй землі! Наче російський народ хоче не стільки вільної держави, свободи в державі, скільки свободи від держави, свободи від турбот про устрій землі. Російський народ не хоче бути мужнім будівничим: його природу визначають як жіночну, пасивну й покірну в справах державних; він завжди чекає на жениха, чоловіка, владик. Росія — покірна, жіночна земля.
«Доля Росії» — чи не найвідоміший філософсько-публіцистичний твір Н. Бердяєва, у якому автор викладає своє бачення проблеми особливого шляху Росії та його зв’язку з національною ідеєю.