Нещодавно (30 серпня 2011 року) від нас пішла видатна артистка, Королева російського романсу й циганської пісні — АЛЛА НІКОЛАЇВНА БАЙАНОВА, ім’я якої по-справжньому стало легендарним.
Вона пішла в 97 році життя. Народившись 18 травня 1914 року в Кишиневі, вона сповна пережила всі жахи, що ніс із собою страшний ХХ століття. Багато чого зі свого життя вона розповіла нам у своїй першій книзі «ГОРИ, ГОРИ, МОЯ ЗВЕЗДА», яка вийшла в 1994 році.
У той самий час мені, одній із багатьох тисяч шанувальниць таланту акторки, пощастило увійти в її дім, бачити й чути її близько та подружитися з усіма її домочадцями.
На жаль, перша книга її спогадів виявилася надто короткою. Було сумно, перегорнувши останню сторінку, прощатися з такою чудовою людиною; хотілося ще й ще співпереживати її цікавій долі, відчувати биття щирого серця, дивуватися своєрідній російській мові, збереженій еміграцією першої хвилі.
І мені захотілося доповнити її спогади, щоб усе, що вона пережила, досягнувши такого успіху, не пішло безповоротно, а стало надбанням людей. Я їй це запропонувала, і вона дала згоду. Так ми з нею почали писати другу книгу, яку я назвала «СУДЬБА І МАГІЯ АЛЛИ БАЙАНОВОЇ». Ми писали три роки, і ось нарешті вона вийшла в 1997 році (присвячена якраз 850-річчю Москви).
Алла Миколаївна підписала мені перший примірник наступними словами: «Танечка! Нехай наш дует буде успішним і принесе нам хоч трохи задоволення і сердечної теплоти! На довгу пам’ять! З любов’ю — Алла».
Мені хочеться поділитися з вами деякими уривками з цієї книги, яка тепер стала бібліографічною рідкістю. (Може знайдеться видавець, який захоче її перевидати. Думаю, багато шанувальників Алли Байанової приймуть це з вдячністю!).
Отже, ось деякі глави з книги (події стосуються 1995–96 років, коли Аллі Миколаївні вже було трохи за 80. Фото того часу зроблено мною в її квартирі. Але хіба воно дає хоч натяк на такий вік?.. ).