Антон Павлович Чехов, прочитавши нову книжку Миколи Олександровича Лейкина, писав йому в особистому листуванні: «„Стукін“ має серйозне значення і вартий дуже багато (на мій погляд) та буде служити чи не єдиним пам’ятником банківських неподобств нашого часу; до того ж у ньому фігурують… птахи вищого порядку. Якщо в „Сатирі“ [мається на увазі роман „Сатир і німфа“, який уже виходив у нашому видавництві] хороші окремі деталі, то „Стукін“ хороший загалом». Важко не поділити думку вітчизняного класика й не захопитися як численними інтригами, так і численними яскравими побутовими деталями, що роблять оповідь такою цікавою та достовірною. Невеликий банківський службовець Стукін отримує можливість просунутися службовими сходами завдяки тому, що директор банку Хрустальников вибирає його, аби видати за нього свою вагітну коханку. Однак це не єдина можливість, якою користується Стукін…