Струна часу. Військові історії

Навесні 1944 року командирові розвідувального взводу доручили супроводити на лінію фронту трьох дивних офіцерів. Дивним у них було їхнє неприродне спокій — навіть байдужість до того, що відбувається, хоча вони готувалися до завідомо ризикованої справи. І їхні обличчя були ніби надто доглянуті, наче відгодовані — зовсім не «бойові». Один із них незадовго до виходу взяв гітару й заспівав пісню. Розвідникові вона так сподобалася, що він записав слова в щоденник. Багато років потому, вже в мирному житті, він знову почув ту саму пісню. Це був новий, як зараз кажуть, хіт Володимира Висоцького. У сорок четвертому великому барду було лише шість років, і створити тоді цю пісню він не міг. Отже, ці дивні офіцери якимось чином потрапили в сорок четвертий із майбутнього…