— Хто це був? — Костя дивиться так, наче ось-ось зірветься: у погляді злість, на скулах ходять желваки.
— Якого біса він тут ошивається?
— Це тебе не стосується, — відповідаю різко, хоча всередині все стискається від страху. — Принаймні він поважає мене й не поводиться зі мною як із річчю.
— Ти моя, невже не зрозуміло?! — він кричить так, що закладає вуха, і з усієї сили б’є кулаком у стіну. — Я був у тебе першим і ним залишуся. Тільки-но я дізнаюся, що ти…
Я закриваю обличчя руками й раптом починаю сміятися — голосно, нервово, майже істерично.
— Я теж так думала, уявляєш. Що ти будеш єдиним. Шість років, Костя. Шість років я жила тобою, буквально молилася на тебе. А тобі були важливіші адреналін і гострі відчуття, ніж ми. Якщо хочеш зрозуміти, хто все зруйнував, — подивись на відображення в дзеркалі свого чортового авто.
Попередження: у книзі є сцена МЖМ, яку головна героїня засуджує. Між чоловіками взаємодії немає.