Книги Тетяни Булатової читаються легко й захопливо, бо вони добре написані, і навіть коли йдеться про драматичні події, все одно відчувається неповторна авторська іронія. «Ох уже ця Люся», «Велике серце маленької жінки», «Мама миє раму» та багато інших книжок відомі й улюблені читачами. «Моя безглузда бабки» — це книга про кохання. Але не те кохання, про яке пишуть у «жіночих романах», а справжнє — те, що ніколи не буває легким. Історія Кості та Машеньки — непроста й гірка — обов’язково торкне читача й змусить замислитися над тим, які круті повороти інколи виписує доля, перевіряючи людину.
Машенька була схожа на бабку: тоненька, тендітна, з великими, широко розставленими очима. Здавалося, її міг здмухнути вітер. Костя закохався до паморочення: від її запаху йшла голова обертом, з нею він забував про сон, їжу, про ті прості людські справи, які наповнювали життя всіх навколо. Так би він і сидів поруч із нею, забувши про роботу, про друзів-товаришів. А Маша відповідала йому взаємністю.
Та згодом Костя зрозумів, що його Машенька — не така, як усі. Тонкий, психологічний, написаний з іронією та неповторною казковою інтонацією роман про те, що буває, коли життя втручається в кохання.