Пристрасті-мордасті

- Хто там удома? — пролунав трохи різкуватий, грудний бас.

Ніяких сумнівів: за дверима — дорослий чоловік, і він хоче, щоб йому відчинили. Ага, розфантазувався!

- Я знаю, що ти там!

Чоловік, схоже, злостився. Невже це він про мене? Чи він має на увазі когось іншого?

- Не відчиниш двері — виб’ю їх.

Він мені погрожує? Чи все ж не мені? Двері здригнулися від сильного удару. Вони хитнулися. І з наступним ударом він виконає свою обіцянку.

Відчайдушно тремтячи, я відкрила двері й побачила високого чоловіка — темне волосся до плечей і зелені очі. Красень!

У цей час він прискіпливо розглядав мене.

- І от це, це скарб?! Досить великий скарб та й звичайний, — видав він на порозі.

Мої комплекси щодо фігури — моє слабке місце. То цей красень стукав у мої двері так пізно, щоб мені нагадати про це?

Усередині піднялася така злість, що, діючи інстинктивно, я замахнулася й вдарила його по голові палицею. Зеленоокий хам упав до моїх ніг.