Під колесами мотоцикла юного Странника — гірська дорога. У лице — вітер. Над його головою — великий канюк, вірний супутник. Попереду — невідомість. Странник мчить, не встигаючи за жахливим ураганом, що спустошує поселення. І лише тихий звук таймера уві сні підганяє його, відлічує: десять, дев’ять, вісім. Устигнути б.