Оповідання за своїм настроєм і стилем дуже легко вкладаються в контекст сучасної жіночої прози. Використовуючи стереотипи й кліше, авторка розвінчує страхи всіх без винятку жінок, які підійшли до середньовічної (за влучним висловом автора) межі. Героїня втрачає свідомість, а отямившись, розуміє, що втратила свою п’ятдесятирічну реальність з усіма її атрибутами й опинилася у своєму шістнадцятирічному віці та в 1984 році.
Оповідання являють собою небезпечний цирковий номер, у якому героїня одночасно клоун, жонглер, дресирувальник, що засовує свою нікчемну голівоньку до пащі лева, і, відповідно, сама ця паща того самого лева, яку вже нудить від цих дресирувальників.
Твір написано в жанрі фентезі, який автор визначає як CAZUAL-фентезі, бо життя, попри буденність, буває вельми фантастичним.