Страх

«Я йшов, спускаючись у темні коридори, а потім знову підіймаючись нагору. Я був один; я кричав — мені не відповідали; я був один у цьому просторому й заплутаному, як лабіринт, будинку» — цитата, відома всім знавцям і поціновувачам книги братів Стругацьких «Понеділок починається в суботу». Однак ім’я автора цієї цитати може викликати чимало здивування навіть у дуже досвідченого читача: Гі де Мопассан! Ім’я цього класика світової літератури міцно пов’язане з блискучими творами, присвяченими переважно стосункам між чоловіком і жінкою — творами іронічними й серйозними, сповненими незмінно точного знання людської природи, яке так виразно вирізняло прозу Мопассана.

Втім, нині мало хто знає, що талант Мопассана мав ще й іншу грань. Окрім реалістичної прози, він був автором чудових оповідань у жанрах містики й жахів — оповідань, які не поступаються глибиною психологізму навіть найкращим роботам Едгара По. Тих, що присвячені найтемнішим лабіринтам людської свідомості («На річці», «Хто знає?»), несподіваним зустрічам із надприродним («Бачення», «Страх») та вишуканим патологіям психіки («Орля» / «Орля»).