Значення Бернже в історії французької пісні є колосальним. Зайнявшись жанром, який до нього перебував у забутті, і працюючи над ним із тією ретельністю, яка раніше вважалася доречною лише щодо «високих жанрів», Бернже зрівняв жанр пісні в поетичних правах з іншими жанрами поезії.
Тривалим вивченням жанрових особливостей і законів пісні, умінням пов’язати ці закони з пропагандистськими цілями, величезною вимогливістю до себе, турботою про реалістичність образу, ретельною побудовою кожної строфи й рефрену, увагою до багатої рими, а насамперед — до ясної, точної, влучної мови, Бернже не лише досяг великої майстерності, якою захоплювалися Бальзак, Стендаль, Меріме, Жорж Санд, Гете, а й створив канон французької пісні.